Наші телефони:

(066) 381-48-87

(063) 194-90-57

(097) 467-78-37

Hablando=>Pensando=>Comenzando=>Bailando

24 квітня 2016

Hablando=>Pensando=>Comenzando=>Bailando

Взагалі, займатися танцями аж ніяк не можна було назвати моєю мрією дитинства. Багато знайомих, коли питаєш “чи танцювали ви колись якісь види танців”, як правило, відповідають: “у дитинстві танцював(ла) бальні танці”. В моєму дитинстві цього не було, а, як ставав дорослішим, то були хіба що танці на дискотеках, але назвати це якоюсь цікавою сукупністю рухів, що носять назву “танець”, на жаль, не можу.

Після університету захопився вивченням іноземних мов. Відповідно, вони забирали багато вільного часу, після чого не те що танцювати – просто нічого не хотілося. Хоча ні – був танок, який мені імпонував – брейк денс. Пам’ятаю виступ одного колективу “брейкерів” у Бордо у Франції, після якого подумав: “все, піду на брейк”. Але до нього, як то кажуть, не дійшли руки + він вимагає серйозної фізичної підготовки.

Що ж примусило або підштовхнуло до того, щоб почати займатися танцями, та ще й латиноамериканськими? Зазвичай, мусить бути імпульс чи приклад. У моєму випадку, таким прикладом стала моя співробітниця Альона, яка почала ходити у школу танців Bailando. Запропонувала ходити мені, я вагався. Врешті, взяв себе у руки і написав одній із співзасновниць школи – Ані Кушніровій у facebook про своє бажання танцювати.

Хотілося танцювати у вихідний день, бо любов до іноземних мов ніяк не відпускала. Вівторок-четвер – іспанська, середа – німецька. А отже, звик до того, що в будні мови. Так виник у моєму житті танець форро.

Чому він виник? Перш за все, тому що проходив у суботу. (У цей танець люди, як правило, приходять з капоейри, тому мій випадок, скоріше, виключення з правил.) Аня мене перенаправила до Олі Гайдук, яка вела форро (до речі, до кінця 2015 року школа форро входила до школи Bailando). У свою чергу, Оля сказала, що її не буде, бо вона поїхала у Бразилію, а отже буде вести заняття Сергій Бзенко (ще один співзасновник школи Bailando).

31 жовтня 2015 року почалася моя ера танців. Приходжу на Артема 60 і бачу картину. У передбаннику сидять кілька хлопців, але всередину не заходять. Питаю у них: тут танцюють форро? Вони кажуть, що не знають, бо чекають свого друга, який займався на заняттях.

А потім прийшла Настя Сіренко, яка заміняла Олю. Питаю у неї: тут займаються фОрро?:-) (а наголос у танці стоїть на другому складі)

Сергій і Настя, власне, поставили мені базовий крок. Ті бази, що показали, мені дуже сподобалися, і я вирішив піти на заняття з сальси, що відбувалися на тижні, тим більше, що поки не було курсів з іспанської. Сальса також мені сподобалась. Наступною зупинкою була вечірка в стилі Halloween, присвячена Дню народження Сергія Бзенка.

Це був незабутній “перший млин”. Спочатку, коли Сергій і народ робили розминку на танцях, було якось спокійно. Але потім настав час когось запрошувати на танець. А як запрошувати, коли а) нікого не знаєш; б) не знаєш як танцювати, крім бази? Тому наступні півгодини мав час “на подумати”. Але стояти і опиратися на холодну стіну трішки задовбало, отже -час діяти. Все, що зміг у той вечір танцювати – це бейсік-степ із сальси.

Пам’ятаю, як запросив на цій вечірці одну дівчину, стали ми в пару і вона каже: “веди”:-). Здавалося б, що у цій фразі. Але в моїй голові ця фраза значила багато чого. По-перше, куди партнер у танці поведе, туди і партнерша, за ідеєю, піде. По-друге, танці можна спроектувати в життєві приклади. Якщо чоловік не бере відповідальності за свої вчинки і не веде жінку по життю, то вона нікуди і не піде.

Наступна вечірка, у якій взяв участь, була присвячена Дню народження Олі Гайдук. Ніколи не думав, що зможу 3 години танцювати (хай і на примітивному рівні) форро. Також була купа різних майстер-класів з бразильських танців, танцювати які взагалі не мріяв, бо не знав про їхнє існування.

Новорічна вечірка школи Bailando 2015-2016 вплинула на один мій подальший вибір у танцях. Так склалося, що із сальсою у мене не склалося:-) Тому на вечірці танцював тільки трохи бачату і форро. Було дві зали: в одній танцювали сальсу і бачату, а в іншій по черзі кізомбу і форро. Що таке “кізомба” – гадки не мав. Тому танці в цій залі зводилися до наступного: танцюємо форро, а потім дві пісні сиджу, чекаючи наступне форро.

Але що виніс з побаченого – як легко керівник напрямку кізомби Олександр Скайуокер і його партнерши по танцях рухаються на танцмайданчику. Ну і сама музика кізомби зачаровувала своїми ритмами. Тому в наступному році, одразу після закінчення новорічних свят, пішов пробувати кізомбу. Перші 2-3 заняття – це була повна катастрофа, оскільки базовий крок (а-ля топтання винограду) мені не хотів даватися. Але стимул був. У кінці січня планувалася вечірка на честь Дня народження школи Bailando і хотілося повноцінно танцювати в кімнаті і форро, і кізомбу.

Власне, дякуючи старанням моїх тренерів і тому, що трохи вдалося побороти лінь, мети досягнуто. Танці кізомби змінювалися форрошними етюдами. Звичайно, за такий малий термін часу якісно навчитися не було нагоди, але можна було робити більше, ніж просто стояти у кутку і дивитися, як інші танцюють.

Колись, ще в університеті, нам викладач казав: “хочеш зробити багато – займайся однією справою”. І у подальшій життєвій практиці повністю переконуюсь у цьому вислові. Коли намагаєшся поєднати вивчення мов з вивченням кількох танців, то воно часом виходить поверхнево. Але важко налаштуватися на те, щоб займатися тільки танцями чи тільки мовами.

 Стосовно танців зрозумів для себе кілька важливих речей:

– якщо партнер не знає куди веде, то як партнерші про це знати?

– якщо впевнено стояти на ногах, то легше робити якісь зв’язки. Навіть вивчена комбінація не гарантує успіху виконання у разі втрати рівноваги;

– практика needed. Все, що вивчено на заняттях і не застосоване на дискотеці – це як у приказці про одне вухо, в яке інфа влітає, а з другого – вилітає;

– танець допомагає зрозуміти взаємостосунки чоловіка і жінки у контексті взаєморозуміння;

– танці піднімають настрій. Ти приходиш після втомленого робочого дня на заняття і пірнаєш у ритми танцю, який викладається у цей день.

– танці – це рух. У нашу епоху, коли люди просто зависають під комп’ютерами (мабуть, більше ніж сплять), дуже важливо мати хоч якусь можливість рухатися протягом дня.

Танцюйте, любі друзі! У танці забуваєш, скільки тобі років, яка у тебе освіта, поринаєш просто в історію, де є партнер і партнерша. Аби тільки не зіпсувати її недбалим виконанням зв’язок:-) Але для усунення цього і існують заняття і вечірки.

Автор:  Руслан Скришевський

Прокоментувати